Зеркалов Д.В. Правова основа енергозбереження. Довідник.

Зеркалов Д.В.
З-57 Правова основа енергозбереження: Довідник. — К.: Дакор, 2008.—480 с. (Серія: «Енергозбереження в Україні»).
ISВN 978-966-8379-51-2
(серія) ISВN 978-966-8379-52-9

Заказать книгу можно по тел. (8-044) 581-21-38/39

Узагальнені й систематизовані нормативно-правові документи та методичні матеріали з енергозбереження в Україні — діяльності (організаційної, наукової, практичної, інформаційної), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві та яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів,— приведений їх основний зміст. Наведені основні закони й інші керівні документи за темою видання, що відображають сучасний стан проблеми у всіх галузях економіки і сферах діяльності людини.

Для органів державного управління та інженерно-технічних працівників підприємств, професорсько-викладацького складу, а також студентів вищих і середніх навчальних закладів при вивченні відповідних дисциплін.

ВСТУП

Бкологізація ресурсоспоживання
Раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини – невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.
З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження природного середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням довкілля, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

В наш час уже стало цілком зрозумілим, що стан навколишнього природного середовища пов'язаний з характером розвитку суспільства. Сучасні проблеми екології несуть на собі очевидні ознаки катастрофічності. Збентежений людський розум шукає вихід з того критичного стану, що утворився.
Нинішні екологічні проблеми суспільства і технології природокористування є наслідком економічних відносин, в основі яких лежать необмежені нічим форми споживання природних ресурсів, передусім вуглеводневої сировини — нафти, газу, вугілля.Головним для нашого суспільства має стати ефективне використання обмежених виробничих ресурсів та керування цими процесами з метою найповнішого задоволення потреб людини. При цьому треба виходити з тієї передумови, що людина — природна складова біосфери, що вона виникла внаслідок її еволюції, що на неї, як і на решту живих видів, поширюються закони розвитку біосфери. Людство може існувати на планеті лише у вузькому діапазоні її параметрів. Як і будь-який живий вид, воно має свою екологічну нішу — систему взаємовідносин з навколишнім середовищем, закони розвитку яких людина зобов'язана враховувати у своїй діяльності. Відступ від цих законів здатний спричинити катастрофічні наслідки.

Одне з емпіричних узагальнень, що стосується розвитку живого світу, говорить: якщо будь-який вид стає монополістом у своїй екологічній ніші, він неминучо переживає екологічні кризи, спрямовані на відновлення у ній рівноваги, порушеної монополістом. Наслідків екологічної кризи, викликаної життєдіяльністю виду-монополіста, що пов'язана з порушенням рівноваги всередині екологічної ніші, може бути, як правило, два. Вид-монополіст швидко вичерпує ресурси своєї екологічної ніші і терпить лихо через нестачу ресурсів для життєдіяльності. В цьому випадку розвиток живого виду припиняється, його чисельність різко падає. Це початок деградації — він може повністю зникнути.
Інший шлях — розширення екологічної ніші та відповідні зміни способу життя і організації виду (як біологічної, так і суспільної). При цьому розвиток виду може тривати, він зберігає монопольний стан у новій, розширеній екологічній ніші — до нової екологічної кризи.

Розвиток людства йде саме за цим законом. Воно як біологічний вид давно вже приречене на монополізм, а в останні десятиріччя його діяльність стрімко змінює вигляд планети. Сьогодні монополізм людини як виду — безпрецедентний. У зв'язку з цим з особливою гостротою постає питання екологічного обгрунтування допустимого використання обмежених природних ресурсів, у першу чергу паливно-енергетичних, запаси яких невмолимо зменшуються з кожним роком: щорічно людство витрачає такий обсяг енергоресурсів, на створення якого природі знадобилося близько ста мільйонів років. За сучасних умов питання енергоспоживання і енергозбереження стають одним з визначальних факторів успішного переходу до сталого розвитку. Перегляд усталених поглядів на використання природних, в тому числі паливно-енергетичних, ресурсів привів людство до усвідомлення настійної потреби ко-еволюції, яку ми сприймаємо сьогодні як необхідну умову для збереження всього живого у складі біосфери, тобто виживання людини на планеті.

Людство починає усвідомлювати тезу про формування чуття справедливості по відношенню до прийдешніх поколінь, що потребує від нас прийняти той шлях технологічного розвитку, який передбачає збереження природних ресурсів та екосистем як етичний принцип розвитку. Людині треба змінити характер свого життя і своє положення у біосфері — це постулат, до реалізації якого людство має бути готовим. Зміни, що тут маються на увазі, повинні включати скорочення споживання енергоресурсів на душу населення та зменшення у зв'язку з цим викидів у навколишнє природне середовище шкідливих речовин. Зараз 24% населення, що живе у багатих країнах, споживає 75% світових енергоресурсів і «виробляє» 70% шкідливих викидів.

Енергоспоживання на душу населення в Україні досягло у 1990 році близько 4600 кг нафтового еквіваленту (КНЕ), що є достать високим показником навіть за західно-європейськими стандартами. Енергоємність валової національної продукції складала при цьому близько 1 КНЕ/дол. США, що значно більше, ніж у розвинутих країнах.

За прогнозними даними до 2020 року в світі передбачається збільшення споживання електроенергії на 50-100%. При цьому вважається, що в наступні десятиріччя головним джерелом енергії залишаються невідновлювані викопні види органічного палива — вугілля, нафта та природний газ. Розвіданих світових ресурсів викопного палива усіх видів вистачить відповідно: вугілля — на 250-300, нафти — на 30-40, природного газу — на 50-70 років. Той факт, що сьогодні доводиться все більш зростаючими темпами витрачати невідтворювані запаси органічних палив є трагедією нашої цивілізації.

У теперішній час Україна відноситься до енергодефіцитних країн, яка задовільняє свої потреби в енергетичних ресурсах за рахунок власного виробництва менше ніж на 50 % (у тому числі по споживанню імпортованого природного тазу на душу населення займає перше місце в світі). Поряд із цим ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів в економіці країни низька, енергоємність валового внутрішнього продукту в три рази вища за енергоємність промислово розвинених країн світу.